Твоє не прижилось коріння
Я тебе у собі зростила,
Твої зігрівала зими,
Сльозами твій цвіт кропила,
Щоб не стати на ранок чужими...
Я твою колихала правду,
Ковтаючи слів гіркОту,
Коли ница твоя бравада
Засівала між нами осотом.
Правдолюбство твого об`єктиву
Не знаходило світлих плям,
Й майоріли твої вітрила,
Понад часом і понад життям.
Я тебе у собі ростила,
Та в тумані душі жевріння
Ледь помітними стали вітрила,
Бо твоє не прижилось коріння...
м. Київ, 30.05.2021 р.
