Under the rock...
а злодій сходами югнув.
ніхто не бачив,
ніц не чув... -
а скільки їх?...не стане чисел.
а не суди...
і не суджу!
сиджу,
за столиком пишу
епоху,
міф
і славу словом.
і олівцем простим в руці
слова,
жбурляю камінці
у світ,
в забруднений світогляд.
можливо, там,
у хащах тих
у схов,
на дно злодюга ліг,
зарив, що вкрав
в глибокій ямі.
і визирає з-поміж спин -
чекає миті,
чи хвилин
від пограбованих шаноби.
та й криголамом враз поплив -
лиш кілька баксів
відслинив...
по чим тепер у світі воля?...
а я оце
сиджу,
пишу.
мовчу,
не скнію,
не суджу.
слова у речення
складаю.
і мелодійний лине рок -
сягає він аж до зірок...
в дрімоті слухаю,
кайфую...
