05.09.2021 05:58
18+
128
    
  4 | 4  
 © Микола Коржик

Хіть

Після прочитання твору Івана Мирного


 

Ти стоїш у в улюбленій позі, 

я хитаюсь в магічному танці, 

і лишити оце ми не в змозі, 

ми заручники цЬОго, ми бранці.

 

Я стромляю, вганяю свій штик —

не зівай, щоб уникнуть удару!

Важко дихаю наче той бик, 

від одвічного ритму угару.

 

Наша молодість вже відгуляла, 

та наш вік ще не зовсім похилий, 

ти із юності справу цю знала, 

я до цього весь час повносилий.

 

Можна кинути все це до біса, 

мабуть, це не на користь нам піде...

о, коли довгождана завіса

цьому акту, що равликом їде.

 

Дбаєм ми про продовження роду, 

ми оце у генетиці маємо, 

як нам жити без цього городу, 

ми сьогодні картоплю копаємо.

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.09.2021 15:38  Іван Марний => © 

Весела інтерпретація у Вас вийшла! Мені сподобалось. Тільки маленьке зауваження - "Мирний" теж звучить, асоціюється з Панасом Мирним, але моє псевдо - Марний! Дякую.

 05.09.2021 09:01  Каллистрат => © 

Добре написано пане Миколо! )))
Ех, якби то цей вірш, та в нашу комсомольську юність, коли ми всі їздили до колгоспів копати картоплю, з яким натхненням ми б її копали! )))))
Дякую!

 05.09.2021 07:42  Анатолій Костенюк => © 

Натяк, натяк і облом,

як у пику постолом.)))

 05.09.2021 07:41  Каранда Галина => © 

{#} 

Як же ж добре, коли люди надихають одне одного!))) У всіх сенсах!)