05.09.2021 05:58
18+
26 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Микола Коржик.

Хіть

Після прочитання твору Івана Мирного


 

Ти стоїш у в улюбленій позі, 

я хитаюсь в магічному танці, 

і лишити оце ми не в змозі, 

ми заручники цЬОго, ми бранці.

 

Я стромляю, вганяю свій штик —

не зівай, щоб уникнуть удару!

Важко дихаю наче той бик, 

від одвічного ритму угару.

 

Наша молодість вже відгуляла, 

та наш вік ще не зовсім похилий, 

ти із юності справу цю знала, 

я до цього весь час повносилий.

 

Можна кинути все це до біса, 

мабуть, це не на користь нам піде...

о, коли довгождана завіса

цьому акту, що равликом їде.

 

Дбаєм ми про продовження роду, 

ми оце у генетиці маємо, 

як нам жити без цього городу, 

ми сьогодні картоплю копаємо.

 

 

Публікації: Микола Коржик.

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.09.2021 22:13  © ... => Іван Марний 

Добре. 

 06.09.2021 14:33  Іван Марний => © 

Нічого страшного, немає за що вибачатись!) 

 05.09.2021 20:07  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

А це діло! Всі на картоплю! 

 05.09.2021 19:58  © ... => Іван Марний 

Пробачте, будь ласка. Я не добачив... клята міопія. Пробачте пане Марний. 

 05.09.2021 15:38  Іван Марний => © 

Весела інтерпретація у Вас вийшла! Мені сподобалось. Тільки маленьке зауваження - "Мирний" теж звучить, асоціюється з Панасом Мирним, але моє псевдо - Марний! Дякую. 

 05.09.2021 09:11  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 
 05.09.2021 09:01  КАЛЛИСТРАТ => © 

Добре написано пане Миколо! )))

Ех, якби то цей вірш, та в нашу комсомольську юність, коли ми всі їздили до колгоспів копати картоплю, з яким натхненням ми б її копали! )))))
Дякую! 

 05.09.2021 07:42  Анатолій Костенюк => © 

Натяк, натяк і облом,

як у пику постолом.)))

 05.09.2021 07:41  Каранда Галина => © 

Як же ж добре, коли люди надихають одне одного!))) У всіх сенсах!)