Невчасна хіть весни
Дірку́є осінню листок,
На попелищі снігопаду.
Неначе грона винограду.
Борулі скрасили місток.
На тонкосльозий лід ріки,
Що не доніжився в фаворі,
У смолянистому уборі
Поважно виповзли круки.
Глядиться сонечко з небес
В калюж розкидані люстерця.
Хмарин розсипчасті відерця,
Черпають марево із плес.
Жовтавим подивом очей
Кульбабки всіяли пригріви.
А горобці вчинили співи
З кленових заспаних плечей.
Несвоєчасна хіть весни,
Бруньки намовила вербові.
Ті, роздобріли до любові,
Під голим стовбуром сосни.
Спізнілим кроком в далині
Хрещенські дріботять морози.
На ранок шерхнуть їх погрози,
Безсилим сріблом в шалині.
