На жаль

Світанки росяні, як спогад, бережу,

І ночі, замережані зірками,

Окраєць місяця схилився на межу,

І ллється світло із небес струмками…

Густі тумани млосно мліють за селом,

І їх обійми теплі та ласкаві,

Повітря чисте і прозоре, як нейлон,

Регочуть жаби у мілкій заплаві…

П’янкі, духмяні аромати за вікном -

Фруктовий сад і клумба їх дарує,

А на столі домашній хліб і молоко,

І мама у печі обід готує…

Солодкі спогади, немов чарівний сон,

Реальність - неспокійна і бурхлива,

Сільське життя змінила на міський фасон,

Але, на жаль, не стала я щаслива…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,