18.09.2021 19:13
for all
15 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Анатолій Костенюк

Підосичники

Підосичники

Байки болотяника

«Эй, жизнь моя жестянка!!!
А ну ее в болото!»
Пісня

Як з Ту́ру йти на Заболо́ття,

у лісі є трясовина.

Хоч не велике те болотце,

та кажуть люди, що без дна.

Там озерце, що Дружба зветься

від Турського неподалік.

Селяни втратили вже лік

худобині, що як пасеться,

заходить у трясовину.

Зате вже там красноголовців

базарну торбу не одну

і не один грибник наповнив.

Бувало, хтось там і блукав,

бо біс водив, як той казав.


Ось про один такий випадок,

як хочете, вам розповім.

У теплий вересневий ранок

я по гриби покинув дім.

Осика там де трясовиця,

і підосичнику у ній

як шапкою не червоній,

а не уникнути мисливця,

хоч тихого, але з ножем.

Іду збираю по порядку –

цей зрізав, далі під кущем

наступного ясніє шляпка…

Ще крок і лісу, де не глянь,

немає, а навколо твань.


Лише в зарослому затоні

серед болота – острівець,

над очеретом місяць вповні

і купина йде навпростець

до острівця. В нього на спи́ні

між стовбурів, як дивний птах,

вмостилась хижа на гілках,

до неї сходи по драбині.

Із невеличкого вікна

проміння падає на ряску,

в промінні золотом вона

виблискує, неначе в казку

потрапив і, як бісів жарт,

побачив під водою скарб.


Як вийшов, зараз не згадаю,

та шлях додому все ж знайшов.

По стежці, по самому краю

Трясовину я обійшов.

Та часто згадую з роками,

неначе бачу наяву –

в затоні з ряскою пливу,

неначе місяць між зірками.

І та хатина на гілках –

чи ще чекають в ній на мене?

Як знову вийшов сам на шлях,

здолавши марево зелене?

І досі хочеться мені

пройти туди по купині…

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись