Перебої з часом

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Сьогодні в мене час помер

В годиннику в кутку кімнати.

Та й що ж робитиму тепер?

Як день цей з вічністю з‘єднати?

Застигло небо серед хмар,

Немов малюнок на картині,

І сонце запекло свій жар

У непорушному промінні.

Листками клен не шелестів,

Не вмів без часу шелестіти,

Двірник мести в дворі хотів

Та… в бар пішов пивка попити.

А в барі дивина, ти бач,

Відвідувачів налякала:

Не ллється пиво, хоч ти плач

До уст з жаданого бокала.

Ще мить – і в космосі Земля

Могла б політ свій зупинити,

Та здогадалась в часі я

Дві батарейки замінити.

І час ожив! Хмарки пливли,

Крізь них з небес сміялось сонце,

А промінці його лили

Тепло так вчасно у віконце.

Знов в листі вітер шурхотів,

Десь щезла зморена задуха,

Двірник мести ще щось хотів,

Налившись пивом аж по вуха…

Скінчилось добре все для нас,

Забулись спокою мороки,

Бо йде вперед невпинний час,

Життя відмірюючи кроки.