Вітряки
Хіба він знає як лячно дивитись у вічі смерті,
І зазирати у потойбіччя його душі?
Хіба він бачить як нігті і шкіра з долоньок здерті,
Бо так молила Ареса тримати над ним свій щит?
Хіба у нього хоч іскра у серці єдина тліє
Дзвінким відлунням запалених ним у мені багать?
Якби ж то він щоранок вві сні цілував у вії -
Про що іще я могла би богів благать?
Він десь воює, із вітряками чи, мо, з Ель-Ніньйо,
Наздоганяючи бурю з усіх неупинних ніг.
А я чаклую тріумф і чекаю із нетерпінням,
Що він напише: "Юлю, давай зустрінемось... Переміг!"
05.07.2021
