Електричка
з рубрики / циклу «ПАРОДІЇ»
я чую жар твоїх палких грудей,
пронизаних найбільшою любов`ю…
Олександр Новіков «Електричка»
Поет надумав якось в електричці
Додому з‘їздити в тяжку годину пік,
До входу плив з людьми, неначе в річці,
І в дверях, як у в пащі, хутко зник.
А за Поетом Муза поспішала,
Грудьми всіх розіпхавши на ходу,
Поету вона шансу не лишала,
Шепочучи: – Мій любчику, я йду…
Хоч руки для письма були не годні,
І в мізках не було зовсім ідей,
Близьким Поет став з Музою сьогодні
В стискаючому натовпі людей.
У Музи в грудях жар, немов багаття,
Натхнення наготоване в руці,
Вони з Поетом в цей момент – не браття,
А без квитків безсовісні зайці!
Пронизує великою любов‘ю
Казковий сцяко-пивний аромат,
І в натовпу тисках змішався з кров‘ю
Натоптаний між мозолями мат!
Вдалось з Поетом Музі розгулятись!
Романтикою пишний стан звело,
Й туди, де напис був «Не притулятись»
Іще сильніше тиснули на зло.
В них народився віршик «Електричка»,
Але проблема в Музи он яка:
В час пік кататись у Поета звичка,
У натовпі він інших муз стиска…