16.10.2021 15:22
for all
17 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ем Скитаній

На березі осені

На березі осені

час річковий... - рухливий час, 

бурхливий, тихий, каламутний.

а то - прозорий мов кришталь, 

похмуро сірий у негоду.

холодний, теплий і дзвінкий.

байдужим лише не буває...

хоча...

хоча.. - ці камінці, 

пісок і водорість з намулом, 

рибини з рибками пронизливі, верткі... -

чи то не є німа байдужість

заради вижити, щоб жить, 

подовжитись надалі в часі

розмноженням

чи осадом у водах пісковим?...

між самих сильних виживе сильніший -

так заповідано світам...


а хитрий і злодійкуватий

хижак брехливий і слабкий, 

а - головне! - життю шкідливий і отруйний?

до чого він?...

в усіх часах присутність мітить... -

невже, щоб тільки був сей рух

завжди в усьому і усюди?...

рухливість - світу суть?...

і цей, річковий час

також харчується рухливістю живого?...

то ж час - хижак?...

відсутня його сутність?

обличчям він - омана, зміна змін, 

мінливий як погода у природі?

і води ці шумливі, річкові

тому похмуро сірі у негоду?

чи то - синизно сині від небес

в оправі часу озиром краси

і швидкоплинністю вражають?...


о! так...німа байдужість - час.

рухливість не байдужа -

вона красується, вмирає, голосить

і безупинна, суєтна відроджується знову.

вона як річка - вічна течія

кохання, мрій і віри, і надії...

...але... - ось вітер з обрію туман

здійняв вітрилом білим.

і дощ задріботів.

і сутінки одразу приступили.

і мерзло, холодно так стало!

на серці сум і щем... -

то хвиля річкова мов подих у самотність, 

де завмирає час

і рух там поворотний -

рухливості нема...

рухливість там відсутня.


...від річки йду, 

осінньою стежиною крокую.

карбую незавершені думки

у пам`яті...пізніше занотую

за кавою вечірньою...можливо.

так?...чи ні?... - не впевнений...не знаю...

у посміху затоплюю думки, 

мов камінці в річковий час складаю. 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.10.2021 15:37  © ... => Каранда Галина 

а я живу у сюрі...лише розбавляю його своїми куцими фантазіями, аби все те не виглядало так безнадійно і ганебно...але... - свої "опуси" вважаю надто прозорими і простими, до примітиву...тільки от пояснювати самого себе - остання справа...і взагалі не моя...та все одно - я щиро вдячний Вам, Галино, що звернули увагу на "мій жанр"... 

 17.10.2021 18:11  Каранда Галина => © 

Картина зацікавила. Загуглила: "

Этторе Альдо дель Виго".

Переглянула трохи його роботи. Кожна з них - ідеальна ілюстрація до Ваших віршів. Тепер точно знаю, що ваш жанр - сюрреалізм. А то все думала, як його назвати)

Мені подобається.

 17.10.2021 15:48  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

щиро вдячний Вам, що прочитали і відгукнулися...дякую! 

 16.10.2021 15:48  КАЛЛИСТРАТ => © 

Да-а-а.... сильный стих! Спасибо!