Радіння воді
1.
милуюсь річкою світання
і грою світла у воді.
і сонце весело на ранні
покличу в гості у свій дім.
як то зробив поет великий
у спеку...та не восени.
і поруч сонця ясноликий
світилу мовитиму сни.
які подовжені у мрії,
у чарування, у дива.
де у садах шепочуть змії
жагою сповнені слова.
де квіточки спокус утомних,
сирени, музи...Аполлон
торкає струни дзвінкодзвонні
і співом зманює в полон -
в полон кохання, у розваги,
в бенкети в оргіях бучних,
здійнялись де стягці і стяги
гулянь веселих, свят гучних.
гармати залпами звітують,
що то все явне, а не сон.
і фейєрверками нотують
кохання вічного закон...
2.
...аж ось печальна сіра чапля -
відлунням, в осінь, у туман.
стемніла світла річка раптом -
то води впали в океан.
і сонце вже давно у небі
раз по раз зирить з-поміж хмар.
хитає вітер віти... - ребра
теплом спокушених примар.
...я вип`ю кави з бутербродом.
вдягнуся швидко і піду -
а раптом десь там ненароком
смазливу "змійку" віднайду.
вона обернеться у фею,
у чарах звіється біда.
підхопить нас обох із нею
осіння лагідна вода -
вода відречених у світі
не завжди славних перемін.
і ми потонемо у сітях,
у водних сплесках шепотінь.
над нами хмарою неспішно
негода в небі промине.
і річка хвилями невтішна
до ранку стишена засне.
засяє в небі місяць ясний.
дивлюсь на нього у вікно.
по склу сковзнуло листя красне... -
то місяць в річку,
в саме дно.
