Йду...
з рубрики / циклу «Крапки і коми...»
А я і далі йду своїм шляхом.
минають дні і місяці минають,
лягають почуття бува рядком.
та ще думки, що спокою не знають.
хай не щодня співається душі,
і не щодня на небі світить сонце,
нема, нема, - та й родяться вірші,
багряний лист наклеївсь на віконце.
вже незабаром прилетять сніги,
накриють землю, принесуть морози.
застигне небо, темне від нудьги,
чекаючи весни метаморфози...