Предтеча осіннього цілунку
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Незване кохання предтеча печалі...”
Олександр Деркач «Предтеча печалі»
Мої вибачення пані …N…
Впало до ніг нам знамення тужливе –
Небо захмарене, відчаю повне…
Мрію в дощах, щоб моє неможливе
Знову збулось у твоє невимовне.
Рана від слів? Ні, від часу втручання,
Мов від кохання незваного втечі…
В тиші твого дощового мовчання
Тепло розтану в цілунку предтечі.