Сім днів творіння.
Спочатку Бог постановив створити небо й землю,
Земля ж була безвидна і пуста,
І темнота над бездною блукала,
І Божий дух літав там де була вода.
І Бог сказав: - хай буде світло,
І світло узялося з нівідкуди,
І бачив Він, що світло – це чудово,
І відділив Бог світло від пітьми.
І світло став гукати днем,
А темноту, щоразу кликав – нічка,
І гарно так спустився вечір,
І ранок розпростер могучі крила.
Був перший день, сотворений з нічого,
І Вічний проказав: - поставлю серед вод твердиню,
Хай відділяє вона воду від води.
І сталось так: твердиня між водою.
Оголосив: - твердиню назвемо небом.
І знову вечір ранок розбудив.
Цей день був другим.
Тоді зібрав Бог воду, що під небом,
І висушив галявини, назвавши їх землею,
А воду зібрану – морями,
І бачив Пресвятий, що то є дуже добре:
- Нехай трава землею поросте,
І дасть насіння в свою пору,
Щоб ним засіяти простори ,
І ще, нехай ростуть дерева,
І теж квітуючи народжують плоди.
І сталося: земля родила зелень,
Траву, що сіяла насіння,
І дерево, що приносило плід
Для кожного різновиду відмінні.
І бачив Бог, що то є дуже добре.
І знов був вечір, і ранок знову наступив:
В багатстві зелені, всього лиш третій,
А Вічний уже творив світила в висоті небесній,
Щоб відділити день від ночі, і для ознак,
І для рахунку часу, днів і років.
- Нехай постануть на твердині неба світлом,
Для світла на землі. І це створилося.
Два світила - велике, і значно менше.
Одне, щоб керувати днем,
А друге, для керунку у ночі, і ще зірки.
Все в управління дня і ночі.
І відділив Він світло від темряви.
І споглядав, що дії вельми добрі.
І знов був вечір, і був ранок, день четвертий.
І було Слово: - нехай вода народить
Первісних гадів, з душею, для життя,
Птахи по над землею хай літають,
Повітрям, попід небеса.
І сотворив Бог риб великих, і все що повзає,
Яких на світ цей вивела вода,
Для кожного є рід, і ознака своя,
Різномаїття пташиного життя.
І бачив , що то є надзвичайно добре,
Тому благословивши повелів:
- Плодіться і розмножуйтесь, і наповняйте
Моря, а птаство землі.
І знов був вечір, і ранок у щебеті птахів.
День п’ятий.
Творець не зупинявся, далі працював.
- Нехай земля із себе видасть душі зміїв,
Й худобу, й звірину земну за родом їх.
І знову сталось так, створив Бог звірину земну
За її родом, і худобину, за видом і підвидом,
І змій земних . І було все чудово знову.
І каже Слово Пресвятий:
- давайте створимо людину,
За образом, що є співзвучний нам.
Нехай керує рибами морськими,
І птаством в синіх небесах.
Їх буде двоє: чоловік і жінка.
І створили.
Благословляючи їх, Вічний проказав:
- Плодіться і розмножуйтесь, вся земля ваша.
І владу над усім живим у руки їх віддав.
Постановивши: - ось вам трава з її насінням,
Та, що росте на просторах землі,
І всяке дерево, що плід приносить
Вам приготовлене для їжі.
А звірені земній, птахам небесним,
Усякому, хто повзає землею,
І відчуває, що живий,
Даю у їжу зелень трав. Хай буде так.
І бачив Добрий, що Він створив прекрасне.
І знову вечір, і знову ранок,
День шостий проводжав за горизонти сонце.
Закінчив Вічний в сьомий день творити,
У сьомий день Бог відпочив ,
Благословивши, освятив цей день навіки.