Орел та жук

байка Езопа

Орел за зайцем гнався, заєць знає,

що недосяжна йому схованка,

та раптом скарабея помічає;

про захист молить він жука.

Жук заспокоїв зайця, просить птаха,

щоб він вухастого в цей раз помилував.

Орел при ньому зайця розірвав

і з’їв. Запам’ятала це комаха.

Почав жук слідкувати і колись,

якраз в орла знеслися яйця,

до сплячого орла жук у гніздо заліз,

помстившись за образу, не за зайця,

орлину кладку викотив з гнізда.

Така орлові трапилась біда:

коли орел у небо відлітає,

жук тут як тут в гніді і яйця викидає.

Орел, сам – Зевса птах, до нього, як до татка,

летить в сльозах, бог взяв у нього кладку –

надійнішого місця не знайти.

А скарабей зліпивши з гною кульку,

злетівши на Олімп, кидає грудку

за пазуху – Зевс яйця склав туди.

Бог витрусити бруд підводиться на ноги

і б’ються яйця всі на мармурі підлоги…

Не взнати, чи збагнув птах кари суть,

але з тих пір орли собі гнізда́ не в’ють.

Мораль: хоча слабкому важко захиститись,

але й найслабший може вам помститись.