У лісі наодинці
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Чому так затишно мені у лісі,
і навіть краще, аніж між людьми?
Моя душа живе в небесній висі
на роздоріжжі світла і пітьми…
Коли блукаю в лісі наодинці,
я чую мелодійний вітру спів,
стоять стрункі дерева, як ординці -
так гарно на душі! Бракує слів…
Проміння сонця крізь гілки струмками
тече помірно, лагідно униз,
а мозок, переповнений думками,
кричить мені – «Благаю, зупинись!
Забудь про всі свої земні турботи,
хай тиші спокій душу огорне,
примарою блукай у лісі доти,
допоки біль і смуток не мине»...
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,