Літо для мишачої нірки
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
В осінню пору сонячної днини
Спішила миша в хатку між корчами
До майстра вишивання їжака.
Несла кошівку з клаптиком тканини,
Натягнутим між п’ялець обручами,
І ниток кольори по пів мотка.
– Вже скоро від тепла не буде й сліду, –
З порогу гостя їжаку пищала,
– Я ж вишиті картини страх люблю.
На цій тканині виший мені літо.
Щоби картина нірку заквітчала,
Над ліжком її взимку почеплю.
Їжак узявся до роботи зразу,
Барвисті нитки похвалив у миші,
Смикнув завзято голку з піджачка.
Пройшло, здається, небагато часу –
Травицю, листя, квіти найгарніші
Стьожками вміло вишила рука.
– Ще виший колоски пшениці в полі, –
На п’яльцях розглядаючи картину,
Цвірінькнув раптом горобець згори.
– Зерна я запасла собі доволі,
Озвалась миша, – з нірки тобі кину,
Як прилетиш зимової пори.
– Гриби під листям треба би нашити, –
Вглядаючись на клаптик з обручами
Пораду дати равлик поспішив.
– Ти краще приповзай на зиму жити
В затишну мою хатку між корчами, –
Просив їжак, – Грибів я насушив.
Як осінь хмарна сутінню взялася
Їжак дошив ще сонце променисте
Й суничку, що не зайвою була.
Стежками рада миша подалася,
В кошівці літо сонячне барвисте
Собі на зиму в нірку понесла.