Журавлинове намисто

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Згубивши сон після дощу нічного,

Холодної осінньої пори

Їжак набік відсунув двері з моху

І прогулятись вийшов із нори.

Неподалік гущавина рослинна –

Червоних ягід рясно між листків.

Та це ж уже достигла журавлина,

Дрібненька смакота з усіх боків!

А трохи далі, ніби на сторожі,

Грузді поважні виросли в траві

У капелюхи, на тарілки схожі,

Налиті вщерть люстерка дощові.

Їжак поглянув на грузді крислаті,

Й відзначив зразу – вже солити час.

З’їв ягід жменьку, буркнув: – Кислуваті,

Але намисто буде в самий раз!

Тож журавлину рвав і безупинно

Нанизував намисто на голки,

А ще збирав у листяну торбину

Для борсука сусіда залюбки.

Гадав: – Щоб борсукові смакувалось,

Про те, що кислі ягідки, втаю…

А осінь у люстерка милувалась

На пізню вроду ягідну свою.