До небокрая потягнувся день
втомився бідний веслувати.
Співає мати діточкам пісень,
лелеки в гніздах намостились ночувати.
Готує ніч вбрання своє,
чекає зоряну з небес карету.
Колише мати: "Спи, дитя моє,
і набирайся сил до свого лету".
Сумирним подихом вклонився день,
разом із сонцем завернув за обрій.
Не чути колискових вже пісень
і тихий сон плекає новий ранок,
добрий...
Львів, 05.04.2021