Оптимістичний етюд
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Сонцесяйний та іскристий
ранок сон мій допивав,
із-за обрію врочисто
день безхмарний випливав…
Не залишилось і сліду
від бешкетниці зими -
в ліс замріяний поїду,
я на пошуки весни…
Розгорну зіпріле листя,
може проліски знайду,
ліс, оголений розхристям,
ніжно зором обійму…
До берізки пригорнуся,
привітаюсь до сосни,
їм грайливо усміхнуся
і звільнюся від журби!
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,