Зима на носі

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

З прогулянки околицею лісу

Їжак вертався в свою теплу нору

В розлогому затишному пеньку.

Спішив, бо з неба через хмар завісу

Дощ сіяв мокроту в осінню пору

На колючки та стежку шкарубку.

Звір дріботів і мріяв по негоді,

Як добереться під пеньок до суші,

Щось добре з’їсть і вмоститься до сну.

Та враз наглядів равлика при вході,

А коло придорожньої калюжі

Зелену здибав жабку трав’яну.

Зробилось їжаку сусідів шкода,

Гукнув: – Гайда в мою оселю жити,

Зима на носі! В шпарках сплять жуки.

Для жаб і равликів студена ця негода,

В норі ж моїй знайдеться що спожити

І холод переспати залюбки.

На заклик жабка витріщила очі:

– Ще хочу сонну муху вполювати –

З’їм на дощі поживу ту летку

І на зимові довгі дні чи ночі

Зроблю кубельце та вкладуся спати

В кротовому вузькому хіднику.

А равлик мовив: – Згоден я, їжаче!

Цю дощову, а далі сніжну пору

Удвох перезимуємо як слід.

В компанії ж і спиться, й їсться краще

До столу поки я вповзу знадвору,

Звари з грибами юшку на обід!