Як розквітне в лісі глід
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Маленький їжачок у ліс гуляти
Просився в мами осінню з нори.
– Недовго! – мама стала наставляти,
– Бо зимно вже, холодні дмуть вітри.
Пішов малий, та й повернувся скоро:
Втік від мокви чи справді від вітрів,
Та ще й подружку білочку знадвору
Додому за компанію привів.
Заметушилась їжачиха-мама:
– За стіл сідайте, я вас пригощу.
Внесла рум’яні пиріжки з грибами,
До чаю джем з ожини досхочу.
Малятам добрі ласощі для втіхи.
Коли ж усю доїли смакоту,
То білочка спитала їжачихи:
– А можна, я до вас іще прийду?
– Ми б раді, – мама почала зітхати,
– Та вже зима мандрує з далини,
Нам, їжакам, вже спати час лягати
Надовго, аж до самої весни.
Проснемось, коли сонце в високості,
Сніги розтопить навкруги, як слід.
До друга їжачка приходь у гості
Весною, як розквітне в лісі глід.