Сивина в скроню…
Мелодії пінка стікає
По тілу медовим струмком,
До млосної річеньки спраги.
Аж дих зупинився кілком.
В рідкому повітрі страждає
У голоді кисню душа.
Ці очі, ці губки, ця попка…
А груди? Все просяться: «На».
Кричить, завиває, буянить
Образа у стиглих літах.
Серденько аж плаче, ікає…
Хтось згадує? Ні? Тихий страх
Обнявся з пройдисвітом зради,
Що звів сили всі нанівець.
Упали літа безпоради
В дешевеньких слів папірець.
