Поцілунок у скроню
Ніч відійде завчасно..."
(Іздрик)
У прочинені вікна крізь ситець фіранки
Так невпевнено ранок проміння несе
І навшпиньках до ліжка приносить сніданки:
Свіжий кисень у тістечках ніжних безе.
І цілує у скроні летким ароматом
Вуст липневого цвіту, де зріє ще мед,
Випадково мозаїку снів ледь строкатих
Розбиває об шпальти ранкових газет.
Ніч скінчилась завчасно у подиху літа,
Під прицілом тримає надщерблений день,
І курсивом виводить на серці щомиті
Партитуру життя з солов`їних пісень.
На кордоні світанку, як заповідь – «жити»:
Все минуле обнулює сонячний диск…
Поцілунок у скроню – і ранок надпитий…
Новий день – як в конверті з надіями лист…