31.01.2022 13:31
для всіх
79
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Острів згубної днини...

Острів згубної днини...

роздуми -думи- уми... -

ділене слово руїни.

посуд битий із глини -

"дзень!" у відлунні громи.

таненням далями лес

острову згубної днини.

розсвіт сяянням винним

в сонний озера плеск.

човен водами там, 

гойданий зорями з ночі.

посміхом скоєний злочин

обрію спраглі вуста.

зблизька блисканням блиск

в біло серпанкові лики.

погляд німотного крику

втоплений в сонячний лиск.

біля і навколо біль

кидано гуркотом грому

в ноги підземного гному, 

об земляний його діл.

що аж просипався сніг

до підземельного літа.

килим у зиму розквітло

мов самоцвітами ліг.

доля долиною доль

кроки тут свої чинить.

поряд воля загине

зманена шляхом в юдоль.........


лес - грунтоутворююча гірська осадочна порода

сірувато-жовтого, бурого або червоно-бурого кольору

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.02.2022 06:46  Тетяна Чорновіл => © 

Поетичне осмислення роздумів... "посміхом скоєний злочин" особливо спонукає до аналогій. Чудовий вірш.

 31.01.2022 20:06  Каранда Галина => © 

 


таке круте поєднання звукоряду і гри слів!


Аж шкода, що я знаю мало вумних філологічних термінів, щоб зробити фоностилічний аналіз поезії!)


 


"Автор володіє версифікаційною майстерністю, створюючи засобами фономорфології місткі синестезійні комплекси образів, захоплюючи читача алітераціями та асонансами, які в кожній фразі химерно переплітаються із анафорами, монофонами, епіфорами.   Звукоповтори в поезiї Ем Скитанія  виконують виразово-зображувальну функцiю: звукоповторювані елементи вiдтворюють настрiй тривожного, болючого суму, навіть розпачу. Парономазія (зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням) в даному випадку підкреслюють єдність настрою автора з навколишньою дійсністю, неможливість розірвати цей зв`язок.


Стилістична мета автора – розширити межі сприйняття вірша, надати багатозначності образам. Ритмоінтонація ж, закладена у вірші, (довжина рядка, кількість складів, чергування наголосів) спонукає читача спочатку бачити більш очевидний, перший, найпростіший смисл. Тому амфіболія дещо звужується ритмоінтонацією. Звуконаслідування "дзень!", в оточенні слів, що асоціюються з руйнацією (ділене слово, руїна, битий посуд, грім, згубна днина, танення) створюють в читача відповідний настрій: втрати, незворотності, що проходить через увесь вірш і підсилюється в останніх рядках: "поряд воля загине зманена шляхом в юдоль..."


 


 


якось так)))