25.01.2022 13:34
for all
67 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ем Скитаній

В заметіль...

В заметіль...

оця ось міль, влетіла що нізвідки... -

ворожа відьма її наворожила.

спіймав цю міль, прихлопнув тої ж миті...

є поголос - чекай тепер біди........


і опиняюсь я між небом і землею, 

провалююсь повільно в білий морок. -

де верх?...

де низ?...

де вліво?...

а де вправо?...

де хрест буття мене самого?!!!...

в тривозі, 

в самоті

торкаюсь, 

б`юся в білу пустоту, 

в якій нема початку і завершень, 

немає в ній ні сенсу, 

ані суті... -

хто я?!!!...

і де?...

заблуканий чи ні

у лабіринтовій, 

в цій білій круговерті?...

в загубленій ночі, 

яка до краю, 

аж по самі вінця в тиші

стривожена у мить

в шаленій заметілі, 

зимовою потіхою в безсонні, 

коли сніги привиддям легкокрилим

кружляють в хаотичному танку -

неначе мерхлі нетлі мли тумою, 

просипалися снігом з небосхилу, 

сховали хату, 

всі шляхи до неї!

в безодню білу сховано мене...


...ото й усе...

і міль оця, влетіла що нізвідки -

дурня якась!

в моїй прокуреній халупі?!!...

їй-бо! то відьма все наворожила...

є поголос - чекай тепер біди.

_

тума - тут: темна хмара

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись