Вихолощені душі
Скрипить голодний сніг
під сатани ногами,
а прихвостнів пуста душа
викрикує словами:
“Дай крові, крові дай,
бо не живем без того,
що смокчемо давно потай
у кого вдасться й в свого.
Нажертись болем дай,
бо свій уже не тішить,
полатаний, пустий наш край
брехнею родить, грішить.
Встромити зуби дай
у небо мирне, золоту пшеницю,
упитися у чистий небокрай
і кігтями в саму зіницю.
Живитися наївністю єства,
народів волю в рабство обертати,
личину вбрати божества,
на всіх і вся із осолодою плювати.
Дай крові, страху, наш царьок-божок,
ми ж батогом твоїм говієм.
Дарма, що ми для тебе - шлак і сток,
не хочемо інакше та й не вмієм.”
Вампірить сатана свій люд,
а люд дурний ковтає кістку.
І мозок, тіло люду виїдає бруд,
і кості люду устеляють власну клітку.
Львів, 27.01.2022