Спотикнулась об горіх
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Миша з нірки вранці рано
Проробила хід під снігом
В хащу лісу без доріг.
Рухалась до пня старанно,
Де підскоком, де пробігом,
О! та тут же ціла купа
Завиднілася з-під снігу,
Хоч і вмерзла трохи в лід.
Ось опенька ніжка груба,
Кілька груш сухих на втіху,
Жолуді, шипшина, глід…
Миша схрумала зернину,
Ухопила в лапки грушу,
Та задумалася враз –
Шкода стало ту звірину,
Що харчів собі на стужу
Назбирала про запас.
Знизу зиркнула на гілку,
І рудій сусідці вгору
Пропищала до дупла:
– Це твої запаси, білко?
Забери! Я в ранню пору
Коло пня в снігу найшла.
Обізвалась рудохвоста:
– З осені ще купку тую
Я зібрала до зими.
Та запасів маю доста,
Є що їсти, не бідую.
Тож смакуй, собі візьми.
Миша тим словам зраділа,
І в куток нори при вході
Все позносила ладком.
Їсти зразу не схотіла,
Порішила: – При нагоді
Поділюся з хом’яком.