Чомусь так іноді буває одиноко.
Так сумно, боляче до сліз.
Десь закрадається печаль глибоко,
Що хочеться втекти кудись у ліс.
Десь заблукати в непомітній тиші,
Забитись в дальній і глухий куток.
Не бачити людей, що наче миші.
Не чути їх пустих думок.
Так хочеться втекти десь на край світу.
Та чи він є, невидимий той край?
В руках тримаєш книгу невідкриту,
А ти візьми уважно прочитай.
Безкрайній світ і всі його простори.
Безкрайня синь і глибина небес.
І всі поля, ліси і гори,
Куди б нейшов - додому повернеш.
