Тези життя
Коли ятрить дощем холодним
і сумом в серце скрапує роса,
не дай себе печалям темноводним,
молись - очиститься твоя душа
від бруду свого, не лише чужого,
ніхто не ходить нині без гріха.
Латай себе - байдужого, сліпого
принадами зі свого лантуха,
котрий збирався довго і роками,
бездумно часто і нашвидкоруч,
тому душа болить тепер снігами
і зцілитися мусиш голіруч,
і сам з собою знову наодинці
залижеш рани, кісточки складеш,
де був, де є - і на якій сходинці
намацаєш себе і вкотре оживеш,
бо так ідуть стежки людини,
де злети вгору і падіння ниць
і де нема пустої днини,
де все складається з дрібниць,
а кожне слово, кожне діло
торує всі людські путі,
тому, аби співало і ясніло,
не шкодь собі та іншим у житті.
Львів, 06.02.2022