Життя
Як Я стомився сука від війни
Від обстрілів, від дронів, від стрільби
Від ненависті тої що навколо
Як подолати мені замкнуте це коло
Хоча в душі чудово розумію
Що сам це я зробити не зумію
Але так хочеться щоб люди не вмирали
та цю війну вони не обирали
Не починали її але її мають
І молоді й старі на ній усі вмирають
І з часом в мене склалось відчуття
Що хоч паршиве але це і є життя
Можливо не таке яке ми хочемо
А може просто голову собі морочим
Потрібно вміть сприймати все як є
Тому що те що є то є моє
Тут все загострене, думки і відчуття
Усе мілке відходить в небуття
Бо смерть у вічі заглядає щохвилини
Життя висить на краю волосини