Калина
Одного щасливого дня,
Коли по землі гуляла весна,
Бабусенька моя, коло хати ходила
Та й із калиною щось говорила.
Згадалося їй як була молодою,
Як мала пишну русявою косу,
Як у вінок і у косу калину вплітала,
Щоб довгу й щасливу доленьку мала.
І тут, до бабусі, думка прийшла,
Щоб і онучка щаслива була
Хрестиком вишитим намалюю калину –
На щастя, на долю, на доброю днину!
