ЗАДОЩИЛО, КАЛИНО...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
– Задощило, калино,
Ти від вітру рвучкого
Гнешся долу. Для кого
Солод сниш між гірчинок?
Час промчить швидкоплинно
Вогку осені пору,
І поринеш ти скоро
У холодний спочинок.
– Я в зими світ чудовий
Дощ згадаю осінній,
Як засніжаться в іній
Ягід кетяги пізні.
Цвіт весняний медовий
Сон навіє з-під снігу
Й літню зоряну втіху
Солов’їної пісні.
– Осінь, пізня любове,
Задощила на віях,
Час в зимових завіях
Гіркотою сумною.
– Моє літо медове
В пору осені пізню
Скресне в зоряну пісню
Запашною весною.
