Дiалог або як украïнцi стають бандерiвцями
— Ну, как вы там?
— Ми зараз у пiдвалi,
Рашисти знову зранку бомбували.
— Так вам по телеграмканал сказали?
—Та нi, вони в будинок наш ввiрвались,
То ж особисто з ними "привiтались",
Сусiда вбили лиш за те, що вiн,
Дочку на глум вiддати не хотiв...
— Так это ваши нацики чудят. Вот наши их "зачистить" и хотят.
— Кажу ж тобi, у домi нашому вони,
Й трикляте z на кожнiй ïх бронi,
"Звiльнили" вiд рiчних припасiв льох,
В замiн прострочений свiй кинувши пайок.
Не вистача на все нi слiв, анi лайок.
— Да что за бред?
— Нам тут не до байок!
Людей катують, нищать все навколо...
Та що з тобою, друже мiй, Миколо?
— Вы сами в этом всем и виноваты,
Могли же сдаться, нет же претесь в НАТО!
Вот наши и проучат всех там, знай!
И не Мыкола я, а Николай.
— Я землю свою буду боронити!
З убивцями як можна дах дiлити?
Невже не боляче тобi за рiдний край?
— Бандера, не звони мне, слышь?! Прощай.
Кода, Грузiя, 9.06.2022
