Сіріють душі
Сіріють душі, бліднуть, вицвітають,
В одних із роду кольору нема.
А деякі – яскравим світлом сяють,
Але на тисячу – така одна.
І хочеться хоча б на дві секунди
Зловити промінь їхнього тепла,
Бо дуже часто забувають люди
Закони Всесвіту, краси, добра.
Не пам’ятають те, що в їхніх душах
Ніхто не міг злічити кольорів.
Тепер – чуже тепло шукати мусять
Аж до кінця своїх коротких днів.
І щастя в тім, що деякі ще сяють,
Їх світло житиме в мені роки.
Сіріють душі, бліднуть, вицвітають,
Де кольорів для них тепер знайти?
2009
