Рідні душі
Розкажіть мені відкрито –
Ті слова, що в мейли вшито,
Долітають до небес,
Де померлих вогник щез?
Чи намарно всякі спроби
Чим раніш торкнутись здоби –
Правди кращого буття,
В книгу вічного знання
Опустити свої очі,
Ще живі, бо серед ночі,
В небі чорному снують
У надії, що знайдуть
Своє плесо – острівок
Між морозяних зірок
Загубилися зіниці
Неспроможністю синиці
Дотягнутись в небеса,
Звідки падає краса,
Перероджується в думки…
Від душ рідних поцілунки.