20.08.2011 17:27

-

492

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

ТЕПЛЕ ЛІТЕЧКО КРАСНЕ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Тепле літечко красне, 

Чом ти так посмутніло, 

Твоє личенько ясне 

Ще ж цвіло, зеленіло… 

Глянь, так само духмяні 

Мліють чарами квіти, 

Шлють нам ночі кохані 

І бажання любити. 

Зелень розтрушують  

Трави вже скошені 

Сіном сухим на стерні, 

Квіти засмучують 

Запахом осені 

В літі настояні дні! 

Літня синь у віконце 

Із світанком влітає, 

А палаюче сонце 

Жар в проміння вплітає. 

Життєдайним озоном 

Грози сон напувають, 

І небес передзвоном 

Барви райдуг співають. 

В трави наморені 

Кригою падають 

З ночі росинки прикрас, 

Ниви розорані 

Тихо нагадують – 

Літу в дорогу вже час. 

Квіти пізні барвисті 

Пахнуть так незбагненно, 

Птахи щебетом в листі 

Розважають натхненно! 

Та хмаринка крізь сито 

Сум летить розливати, 

І сумує вже літо, 

Бо пора сумувати. 

Знов пелюстками 

Порою осінньою, 

Верес п‘янкий мерехтить, 

Разом з пташками 

Зозулею сивою 

Літо у вирій летить.