Тарас Іванів Жива водиця
Плететься річенька понуро,
Ледь – ледь вбігають дітлахи –
Мілкі струмочки похворілі…
Так пити хочеться… - води.
Розкрили ротики до неба,
А звідти Сонце майорить,
І мліє бідне – тихо стогне,
Щоб хтось труснув вологи мить.
Та літо десь сховалось в дебрях,
Від спеки певно – поготів
Забуло, як лунають громи
Поміж зів’ялених садів,
По травах, витоптаних днями,
Полях, обвитих в суховій.
Врожай, украдений вітрами –
Сезон розчавлених надій.
29.03.2012 13:26 Оля Стасюк |
25.07.2011 17:30 Оля Стасюк => © |
 До речі, дуже актуально - На скільки я знаю, у Львові ще за часів Середньовіччя були проблеми з водою(ще й спеціально побудували на центральній площі старого міста 4 фонтани і ще один - на єврейській вулиці). Дуже гарний вірш. Дійсно, у таку спеку будь-яка вода стає живою... |
25.07.2011 16:08 Оля Стасюк => © |
Веселе літо! То ллє, як з бідона(навіть не відра!), а то смажить, мов в чугунному котлі на прадавньому вогнищі(сковорідка - це ще нічого...). З віршами те ж саме. То всі писали про дощ, аж комп"ютер плакав, а то спека така, що з того ж таки компа скоро піт закапає... |
24.07.2011 21:30 Тетяна Чорновіл => © |
 Але я рада, що саме вуйко зі Львова благає дощу! :))) Прикольно. Правда, в мене зараз така "ава", що мої коментарі скоро запалять літбесідку!!! :)))) Так що замовкаю! |
24.07.2011 21:26 © ... |
Людям завжди не врихт:))))То нам гарячо, то зимно...))) |
24.07.2011 21:10 Тетяна Чорновіл => © |
:))) Не так давно, пригадую, хтось плакав "лиє і лиє...", а тепер так гарно про це лиття сказали - "жива водиця" :)) |
