18.07.2022 02:02
for all
79 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Іван Петришин

Люби свою країну

вірші

Люби свою країну

Навіть і коли

Вона тебе не хоче і не любить, 

й не бажає, 

Коли тебе ніхто не поважає, 

Коли тебе і рідний ображає, 

Люби її, як зерна урожаю, 

Як квіти в барвах веселкової дуги, 

Люби, як небо, як життєве світло, 

Як люблять весну, осінь, літо, 

Як люблять запах фруктів чи ягід, 

Люби її поміж веселощів і бід, 

Поміж спокійних, мирних днів, 

Поміж солдат, що на війні, в борні, 

Люби її, навіть, як кажуть тобі "ні", 

Бо маєш право ти її любити

В думках, у мові, увісні, в роботі, 

Ніхто не може ту любов убити, 

Люби в піснях, у кожній ноті, 

Понад усе і попри все, 

Бо лиш любов до краю принесе

Тобі і щастя, і наснагу, й успіх, 

Люби її письмово й усно, 

І не питай ні в кого права на любов, 

Забудь всіх зрадників, 

Звільнися від оков

Тобі накиненого рабства, 

І не вір у зло, 

Яким би сильним воно не було, 

Берись щодня за борону й рало, 

Збирай зелене помічне зело, 

Але прoполюй весь бур`ян

Своїх думок, своїх жадань, 

І мрій своїх, й чужих бажань, 

Люби свій край, 

Навіть коли нема за що, 

Бо без коріння- ти ніщо, 

Без мови- ти, мов мовчазне зело, 

Яке оточує село, 

Як при шляху, сіро- пилюка.

Бути німим- велика мука.

Однак, на мові не спілкуйся з недостойним, 

Бо це- лише вібрація повітря, 

І язика надгосре вістря

Неслід вживати з тими, 

Хто - недобрий, 

Ти маєш в мові буть завжди хоробрим, 

A в краєві- упевненим в собі, 

Цей вірш я написав тобі й собі

У тій жорстокій і важкій добі, 

Коли руйнуються піскові замки

І ілюзорні вежі, неміцні.

Край- то для мене казка увісні, 

А мова- вишикувані борці, 

Моли`твенники і жерці.


Іван Петришин

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись