Цикл "Відьма". 2_Забобон

У ніч сяйно-місячну вийди у двір, 

Захоплено втупивши погляд у небо.

На мить зупинись, знайди орієнтир –

Сузір’я під назвою «Ладо, ой леле».

Від третьої зірки три кроки ступи

І на перехресті від тіней вишневих

Чекай подих вітру, який принесе

Тобі оберемок пелюсток свячених.

Лови їх вустами, до ран прикладай, 

Молитву співаючи вголос натхненно:

«Дажбоже, візьми мою душу, а дай

Натомість бажання кохати шалено.

Як вітер до квітки, трава до землі, 

А зірка до місяця хилиться завжди, 

Так я б притулилась до муру-стіни, 

Що да`ла б мені вічно бажаний захист.

Я в кожну щілину вплелася б плющем, 

І цупко трималась гілками за камінь…

Дажбоже, пошли мені принца з мечем,  

Який обрубав би їх без жа`лю. А`мінь».

Краматорськ, 20 – 28.03.1998