30.10.2022 21:17
для всіх
78
    
  2 | 2  
 © Ірина Вірна

Цикл "Відьма". 2_Забобон

У ніч сяйно-місячну вийди у двір, 

Захоплено втупивши погляд у небо.

На мить зупинись, знайди орієнтир –

Сузір’я під назвою «Ладо, ой леле».


Від третьої зірки три кроки ступи

І на перехресті від тіней вишневих

Чекай подих вітру, який принесе

Тобі оберемок пелюсток свячених.


Лови їх вустами, до ран прикладай, 

Молитву співаючи вголос натхненно:

«Дажбоже, візьми мою душу, а дай

Натомість бажання кохати шалено.


Як вітер до квітки, трава до землі, 

А зірка до місяця хилиться завжди, 

Так я б притулилась до муру-стіни, 

Що да`ла б мені вічно бажаний захист.


Я в кожну щілину вплелася б плющем, 

І цупко трималась гілками за камінь…

Дажбоже, пошли мені принца з мечем,  

Який обрубав би їх без жа`лю. А`мінь».

 

>



Краматорськ, 20 – 28.03.1998

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.10.2022 11:34  Крайнюк Надія Олександрівна ... => © 

Цікаві Ваші роздуми, пані Ірино. Дякую. Сподобалось.

 31.10.2022 06:46  Валентина Красновид => © 

Гарні та душевні вірші! Дякую!