Лютий
Цього року у лютому трапився лютий, в наступному, думаю, також
Ірпенями побитими розпач блукав роззутий... ти тримався якось
Ти тримався, я також якось трималась
За блекаутом - ранок і день завжди у нас починались
Правда, світло вмикали кав’ярні: і в серці, і в телефоні
Але ми не зважали, тримали докупи холодні наші долоні
Знали точно: «вони» наче птахи уже підбиті
Але можуть клюнути боляче дуже, кожної лютої миті
Знали точно, але… вже давно не боялись
Не тікали, не плакали, і точно вже - не ховались
Бо Романівський міст відболіти не встиг, але крицево дихав
Z-навіженим пророчив провалля смертельно-холодного лиха
Ну а ми… засинали в обіймах усіх, і усі прокидалися
Наче лавою гАряче в ліжку у сні обіймалися
Прокидались, віталися, кавоковталися смачно
Готували дистанції, знаючи: в них все «не так однозначно»
Марафонами міряли щастя, дихали вольтами
Накривали карнизи пробиті чужими добрими коштами
Обіймали дітей, обіцяли на завтра нового гостинця чи просто світло
А вони… не вірили, та все ж посміхались батькам... привітно
Ірпінь. На фото - Романівський міст, 7.12.2022
