21.08.2011 19:18
© Оля Стасюк
Продавали совість
з рубрики / циклу «Політичне»
Зранечку на N-нний ринок
Люди напирали.
Всюди шум лиш про новинку –
Совість продавали.
Одна тихо так сиділа
Та ховала очі.
Видно, її пропивали
Вчора до півночі.
Дорога є дешева –
Що душа бажає!
Правда, дефіцит сьогодні –
Багато немає.
Розумієте, бо криза –
Люди рятували
Свою шкуру, тому совість
Всі попродавали.
Кажуть, тут верхів немає –
Нащо верхам совість?
Вони краще собі куплять
Дім і гоноровість.
Совість в пазуху ховали і виймали гроші.
Усміхалась якась тітка:
«Подарую Тоші!
Нехай совість трохи має,
Купила на свято!»
А, скажіть, - якщо є совість, –
Що тут святкувати?
Певне, тисяч зо дві люди
Туди напирали.
Тільки – от біда велика, -
Мало купували.
Думаєте, що у всіх їх
Вистачить своєї?
Просто щось не модно нині
Ходити із нею.
Та найбільше було гаму
(Ще більше, ніж діла!)
Коло Совісті, що тихо
У кутку сиділа.
«Кажуть – у Червоній книзі,
Рідкісна й важлива!» -
Мовила сусідня Совість,
Куштуючи пиво.
«Рідкісна? А працьовита?
Чи, може, ледащо?»
«Рідкісна? Від браконьєрів?»
«А їм Совість нащо?»
«Та пошарпана, худенька,
Що – не годували?»
«Видно, в хазяїв на Совість
Грошей не хватало.»
«Ти чия?» - питали Совість
Молодців багацько.
«Я – остання у країні
Совість депутатська.»
