День горизонт перетинає...
Пливе свічками у бліндаж,
Шляхи земні комусь верстає
Пропахлий порохом міраж.
Тривога голову стискає,
Літа куйовдить молоді,
Безсоння місяць випасає
В дзеркальних колах на воді.
Чиясь байдужість споглядає
І сердце холодом пече –
У сірих сутінках сідає
Сувора дійсність на плече.
Минуле тінями блукає
В осінній дощ і снігопад
І щось загублене шукає
В глухих відлуннях канонад.
Лікує в серці сум і болі
Надій і віри острівок,
Душа на зло примхливій долі
Здіймає крила до зірок.
Прийдешній день часи урочі
Зірве з небесного човна,
І на окрайчику у ночі,
Уп’ється тишею сповна.
Львів, 04.01.2025
