То не доля в садочку блукала...
То не доля в садочку блукала
І стелилась у ніч, наче дим,
То сріблясте мереживо ткала
Осінь зорям своїм молодим.
Шепотіла своє одкровення,
Проливаючи в тишу росу,
І небес незбагненне натхнення
В золоту заплітала косу.
То печаллю сідала в смереки,
Осягнувши у вічності мить,
То здіймалась на крилах лелеки
В неосяжну холодну блакить.
А над нею в нічному полоні
Місяць плив у небеснім ковші
І в моїй зігрівався долоні,
Доторкнувшись чужої душі…
Львів, 10.04.2023