Тихо
Вітер розрізає сиві хмари,
Холодом постукує за склом.
Замело вчорашні тротуари -
Зігрівають спогади з котом.
Місяць, крізь збентеженість і втому -
Споглядає потаємні сни.
Що між нами, крапка, а чи кома -
Скільки ще цих вузликів плести?
Пити можна довго із Байкалу,
Дихати повітря у горах.
А мені - кохання твого мало:
Бо воно заточене в словах.
Тихо, якось взимку серед поля,
Ніч на небі зорі простягла.
Сонце довго крутиться по колу -
Я у ньому руки обпекла..