22.08.2011 13:51

-

427

11 | 11

 © Тарас Іванів († 2012)

Останнє море

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Відкласти на день дату смерті, 

Спинити пульсуючий час. 

Покликати друзів до верфі, 

Де разом штормило всіх нас, 

Коли піднімалися щогли 

Новесеньких мрій кораблів. 

Коли нам моглося, і догми 

Ніхто нам писати не смів. 

Проклюнутись в мертві тумани, 

Разом криком шарпнути рок. 

Побавити долю у пана 

В Бермудських трикутниках крок. 

Підвладне з під рук вислизає, 

Смішне недосяжним стає… 

Та ми ще пливем, і хто знає, 

Де хвиля остання уб’є.