Нитками сріблястими стежину...
Нитками сріблястими стежину
Вишив в лузі місяць уночі
І скотивсь в замріяну ожину
На чиємусь хрупкому плечі.
Зажеврів світанок в видноколі
І у світ мандрує навпростець,
Легковажний жайворон у полі
Розгойдав піснями вітерець.
Птахою присів на підвіконні,
Задививсь, як далі мерехтять,
Де хмаринки, наче сірі коні,
У дитинство спогадом летять.
І ввірвавшись в вихор електричок,
Знову кличе в край, де я любив,
Де свій кришталевий черевичок
Хтось в моїм безсонні загубив...
Львів, 20.04.2023