Я навпростець через стежину
Я навпростець через стежину,
Іду, збиваючи росу,
Покусую п`янку стеблину
І присмак цей тобі несу…
А вечір розпускає шати,
На мене навіває сум,
Десь, у траві свої сонати,
Виводить віртоуз цвіркун...
А вітерець колише віти,
І тихо дихає в лице,
А я не можу зрозуміти:
Навіщо це мені усе?
Ця ніч, мрійлива, незбагненна,
Це сяйво місячних доріг,
І це кохання, що для мене,
Що ти для мене не зберіг?
Ну а без нього неможливо,
А може і не в тому річ,
Бо будем ми і так щасливі,
У цю чудову літню ніч…
Щасливі будем, хоч не доля
Навіки буть з тобою нам…
І я іду, назустріч зорям,
Назустріч бурям і вітрам…
(1993р)
