В сюжетах осінніх картин
Дивна мелодія плила над світом,
Довго прощалися Осінь із Літом,
І листя пожовклого дивні картини
Тліли на сонці останні хвилини.
А ми із тобою уперше прощались:
І руки тремтіли, і серце зривалось…
Ніхто не промовив прощального слова.
Мовчав увесь Всесвіт, а поруч – нікого.
Усе відбувалось неначе у сні:
Листя боялось торкатись Землі,
І застигало в повітрі над нею,
Дивуючи сонну осінню алею.
А Сонце горнулось до синього Неба.
Лишайтеся разом. Прощатись не треба.
І жоден ніколи не буде один
В сюжетах яскравих осінніх картин.
2009
