Коли у душі цвяхи забивали
Коли у душі цвяхи забивали,
Щоб віру і свободу хоронити
Батьки дітей на смерть благословляли,
Не довелось щоб на колінах жити…
Під Пресвятої Діви Омофором
Ставали хлопці до плеча плече,
Хай краще смерть, а очі виїсть ворон,
Ніж потім душу сором запече.
Було життя від бою і до бою,
Були етапи, тюрми, табори
Усі хто міг в руках тримали зброю,
А хто не міг, здіймали прапори….
Пустіли села і хати пустіли,
Хто йшов в ліси, кого чекав Сибір,
Та Мати Божа їм давала сили
І боронила правду до цих пір.
Часи минули, та чомусь і досі
Живе у людях ненависть сліпа
І зовсім юні, і сивоволосі
Не знають досі правди про УПА…
